А ми чекали птахів навесні …
А ми чекали птахів навесні,
Чекали сонця, неба голубого,
Веселий сміх чи пісні голосні
Моїх країв та вітру степового.
А ми чекали світлого життя
Та мріяли про мир на всій планеті.
Про наше “завтра” – нові відкриття
Та горизонти на новому злеті.
Ми так чекали птахів навесні,
Живих птахів, – та бачимо сталеві.
Вони “курличуть” нам вернутися в неволю,
В 100 літ назад нам повернути долю.
Туди, де прав немає у народу.
Карають слово правди і свободи.
Де цвітом чорним процвітає кримінал,
А цар позолотив свій п’єдестал.
Де діти всі зростають у брехні.
Старих зомбують зранку до зорі.
Людей навчають вбити побратима,
А з трону дивляться прехитрими очима.
– Чи мало дав тобі господь землі ?
Чи трон малий, чи пусто на столі?
Навколо все в твоїх руках:
В полях, в містах, на рудниках.
Навчай, будуй та добувай,
“Постав на ноги ” рідний край.
Тоді до тебе без війни,
Прийдуть народи та брати.
Я знаю – кожна мати мріє,
Зростить дітей, де трактор сіє.
Там, де будуються будинки.
Нова держава, добрі вчинки.
Тож йти до вас нам не годиться,
бо із “царьком” ніяк не вжиться.
В нас люди дуже працьовиті,
В мозолях руки, ноги биті.
У нас лани широкі, жито дозріває,
У вас поля бур’яном вітер засіває.
У нас дороги нові та широкі,
В вас бездоріжжя та ями глибокі.
Нема господаря у домі,
Та цар сидить на золотому троні.
Знімає із людей податки,
А із казни – у власні статки.
Просніться, люди, вже гримить гармата.
“Царьок” повів братів вбивати брата.
Забрав синів у матері старої,
Поклав у яму до землі сирої.
Вставайте, браття – росіяни,
Ми станем опліч разом з вами.
“Царька” знімемо з трону золотого,
Заради миру, майбуття нового.
Вставайте! Чуєте гармати?
Там криком плачуть батько й мати.
Голосять діточки малі,
Що тато спить тепер в труні.
Життя чекає перемін,
Вставайте, люди, із колін!
Стягайте того ката з трону,
Щоб так тікав, аж загубив корону.
Не бійтесь цього самозванця,
Уже скінчились його танці.
Виходьте разом на майдани,
Знімайте з рук своїх кайдани!
Вдихніть на повні груди волю,
Щоб в серці радісно було до болю.
П’янкий, солодкий смак свободи.
Мир на землі для всіх народів.
Софія Ярмоленко, учениця 11 класу
